Для когось неділя, а для когось – повноцінний робочий день. Сьогодні зранку, згідно з розкладом, були інтеграційні заходи, а після обіду ми вирушили до місця, яке нагадувало нам минулорічне сходження на гору Любань, а саме до Войтилівської Газдівки у садибі Скалка. Для нас усіх, - і для поляків, і для країнців, - це був подвиг. Здавалось б, не дуже далеко (відстань у 4 км) і невизначена одиниця часу, тобто гуральське «недалеко» з уст місцевих, яких ми зустрічали по дорозі, з’являлося знову і знову. За гуральською традицією, у неділю «не працюють, не перуть і навіть не рубають дров», тому зустрітися з майстрами з Тильманової, Кросцєнка чи Щавниці нам не вдалося. Проте, пан Кустош, який опікується Газдівкою, чудово зустрів нас і ознайомив з історією цього місця. Мета дня сьогоднішнього була досягнута – учасники побачили та оцінили красу гірських масивів Пєнін ,інтегрувалися та мотивувалися до наступних викликів нашого проекту.
