Проект Future Art

Про проєкт

Стартував наш п’ятий міжнародний українсько-польський проєкт, у якому, беруть участь учні 9 класу. Цього року він має назву «Future Art: Арттерапія як шлях до самопізнання».
У проєкті беруть участь 35 учасників віком від 14 до 19 років з України та Польщі. Українську групу складають учні Микитинецького ліцею та ліцею 23 імені Романа Гурика. Метою проекту є розвиток особистісних, соціальних і творчих навичок учасників через арттерапію та спільну художню діяльність. Програма включає участь у мистецьких, психологічних та інтеграційних майстер-класах, які допоможуть молоді розкривати свої таланти й навчитися керувати емоціями.
Центральним елементом стане створення творчих робіт, натхненних мистецтвом польської художниці Тамари Лемпіцької та нашої Марти Пітчук. Це дозволить учасникам ознайомитися з різноманітними художніми техніками.
Проєкт реалізується в кількох містах — Новій Солі, Івано-Франківську, Кракові, Охотниці Дольній та Закопаному. Учасники працюватимуть у групах, а підсумком стане терапевтична імерсивна виставка, яка відобразить їхні емоції та внутрішній досвід через мистецтво.
Крім того, проєкт сприятиме розвитку міжкультурного діалогу та зміцненню соціальних і мовних навичок учасників.

День перший

Неділя, 21.09.2025
«Future Art: Терапія через мистецтво – подорож до самопізнання» – така назва цьогорічного проєкту, який отримав фінансування з державного
бюджету Польщі в рамках програми Польсько-Української Ради обміну молоддю. Партнерами проєкту є Микитинський ліцей в Івано-Франківську
(Україна), Ліцей № 23 імені Романа Гурика в Івано-Франківську (Україна) та Центр професійної та безперервної освіти «Електрик» у Новій Солі
(Польща).
21 вересня дві групи учасників традиційно зустрілися в Кракові, на півдорозі між Новою Суллю та Івано-Франківськом. Нашу спільну пригоду
ми розпочали з відвідування Національного музею, де оглянули найвидатніші твори польського живопису, зібрані в Галереї польського
мистецтва XIX ст в Сукенницях, черпали художнє натхнення, шукаючи відповіді на питання про терапевтичне значення мистецтва, що,
безсумнівно, допоможе нам у наших майстер-класах. Із захопленням ми милувалися красою творів Яна Матейки, Артура Гроттгера, Олександра
Гєримського, Яцека Мальчевського, Маврикія Готліба, Леона Вичулковського, Юзефа Хелмонського, Генріка Сємірадзького та
Владислава Подковінського. Можна сміливо стверджувати, що до цього часу ми бачили їхні твори лише у підручниках.
А ввечері — знайомство, командні активності та тепла атмосфера в пансіонаті Jurkowski. Попереду нас чекає ще багато цікавого — разом
творимо, досліджуємо себе та відкриваємо нові горизонти.
 

День другий

Понеділок, 22.09.25
Понеділок розпочався з розмахом, так, як ми любимо – зі сплаву на надувних човнах по ущелині Дунайця. Під час виїзних майстер-класів, а саме так слід розглядати цю
частину нашoї проєктної діяльності, у нас з'явилася можливість створити простір для відпочинку від викликів і проблем, а природа сприяла заспокоєнню та відновленню.
Після обіду ми розпочали цикл художніх майстер-класів, під час яких створювали автопортрети в стилі арт-деко, а також колажі, натхненні біографією та творчістю
польської художниці Тамари Лемпицької та української мисткині Марти Пітчук. Це був надзвичайно натхненний і цікавий спосіб показати історичний та культурний
контекст, у якому виникали роботи цих мисткинь — як у ХХ столітті, так і сьогодні. Ми вже переконалися, що всі ці активності допомагають нам розкривати навіть
приховані художні та креативні таланти, краще справлятися з емоціями, стресом і тривожністю, а також підсилюють відчуття впевненості в собі й приналежності до
спільноти, яку ми разом створили.
У цьому нам допоміг теж молодий місцевий художник Ян Ґабрись , чиї роботи можна переглянути на Instagram.

День третій

У вівторок проєктна діяльність передбачала заняття в Закопаному, куди ми поїхали шукати натхнення для сучасних інтерпретацій живопису Тамари
Лемпіцької — форм, обрисів, пошуку слідів стилю арт-деко. На Крупувках, найпопулярнішій вулиці Закопаного, ми мали шукати й аналізувати гру світла й
тіні в навколишньому середовищі, акценти багатства, елегантності й розкоші в місцевій естетиці. Усе це мало на меті надихнути нас на стилізацію й композицію у
стилі Лемпицької.
Водночас ми шукали зв’язок між українською та гуральською культурами, відображений у творчості Пітчук. Гуральські костюми, візерунки та орнаменти —
натхнення закопанським декоративним мистецтвом — допомагали нам у створенні мудбордів для нашої виставки.
Після повернення з радістю та ентузіазмом група створювала «дотиком написані» автопортрети, над якими ми почали працювати тиждень тому у своїх школах під
час художніх та психологічних майстер-класів. Як і щодня, ми провели оцінювання, підготували фотодокументацію й продовжили роботу над виставкою.

День четвертий

Позаду ще один насичений і творчий день!
Ми працювали над матеріалами для соціальних мереж, створювали графіку та
відео для нашої іммерсивної виставки. А потім – попри дощову погоду – вирушили
до Щавниці в пошуках нових натхнень.
Після повернення на нас чекала особлива пригода — майстер-клас із різьби по
дереву від народного майстра пана Тадеуша Ліґаса. Ми мали унікальну
можливість познайомитися з тонкощами роботи з деревом — а охочих узятися за
долота, різці та інші таємничі інструменти було чимало!
Така творчість стала для нас справжнім терапевтичним процесом і дала змогу
зупинитися, заглибитися в себе, проявити емоції й створити щось глибоко
особисте. Робота з деревом — це неймовірне відчуття єдності з природою і собою:
зосередженість, спокій і радість творення.
А наші невтомні митці?
Завершували книги, «написані дотиком», працювали над мудбордами, а головне
— ми вперше разом переглянули презентації виставкових ідей наших
іммерсивних груп і захоплюємося їхніми вміннями, креативністю та відданістю
справі!
 
 

День п'ятий

Четвер був днем найінтенсивнішої роботи – у гостинних стінах Сільського
осередку культури в Охотниці Дольній робочі групи завершували свої завдання.
Ми доопрацьовували деталі імерсивного простору, планували й розміщували
виставку робіт обох мисткинь, а також експозицію автопортретів у стилі арт-деко
й книжок, «написаних дотиком», створених учасниками проєкту.
Усі ці дії супроводжувалися мозковими штурмами, роботою з мультимедіа,
налаштуванням комп’ютерів, проєкторів і освітлення.
Пізно ввечері, після добре виконаної роботи, ми залишали СОК з відчуттям
задоволення й гордості

День шостий

О 8:00 ранку розпочалося урочисте відкриття виставки, на яке були запрошені
гості: місцеві митці, жителі громади та учні початкової школи з Охотниці.
Особливо діти мали можливість сприймати мистецтво всіма органами чуття —
мультисенсорно. Вони могли зануритися в емоції, створені візуалізаціями, ідеально
підібраною ілюстративною музикою, грою світла, вибраними картинами художниць, а також
створеними нами автобіографіями та автопортретами.
Після щоденного підсумку на нас чекав лише приємний вечір, пронизаний легкою
ностальгією через наближення завершення цієї пригоди.

День сьомий

27.09.2025, субота
У п’ятницю ввечері — про що ми не встигли написати до завершення
попереднього допису — після інтенсивної роботи й емоцій, пов’язаних із
виставками, ми влаштували дискотеку в бацівці - стилізованій колибі на території
пансіонату, де група працювала цілий тиждень. Ми вміємо перетворювати
робочий простір на місце для розваг! Було весело, а спільна інтеграція під наші
улюблені хіти — просто чудова.
А в суботній ранок, ніби на прощання, з’явилося сонце. Ми трохи любимо, але
трохи й не дуже ці суботні підсумки. Це останній момент, коли ми можемо
пережити спільні емоції, порадіти досягнутим цілям, виконаним завданням,
новим знайомствам і зміцненню «старих» зв’язків, які витримали випробування
непростими умовами.
Ми усвідомлюємо, що в такому складі можемо більше не зустрітися. Але віримо,
що кожна людина, яку ми зустрічаємо в житті, залишає в нас слід. Ті, кого ми
зустріли «на півдорозі» — між Новою Суллю та Івано-Франківськом, саме тут, в
Охотниці — залишили в нас відбитки своїх емоцій, добрих вчинків, думок і ідей.
Ми будемо сумувати за спільними моментами. Можливо, навіть за дощем. Із
ностальгією колись переглянемо фотографії, згадаємо автобіографії, створені
дотиком, з такою ретельністю…
До зустрічі — за рік, десь, колись…
Щиро дякуємо пані Розалії та пану Станіславу Юрковським із пансіонату Jurkowski
та всьому персоналу — завдяки вам ми почувалися, як удома.
Також сердечно дякуємо керівництву Сільського осередку культури в Охотниці
Дольній — пані Моніці Яґєлі та пані Галині Яґєлі разом із працівниками — за
безкорисливу й щиру допомогу в організації виставок. Сподіваємось на подальшу
співпрацю!