27.09.2025, субота
У п’ятницю ввечері — про що ми не встигли написати до завершення
попереднього допису — після інтенсивної роботи й емоцій, пов’язаних із
виставками, ми влаштували дискотеку в бацівці - стилізованій колибі на території
пансіонату, де група працювала цілий тиждень. Ми вміємо перетворювати
робочий простір на місце для розваг! Було весело, а спільна інтеграція під наші
улюблені хіти — просто чудова.
А в суботній ранок, ніби на прощання, з’явилося сонце. Ми трохи любимо, але
трохи й не дуже ці суботні підсумки. Це останній момент, коли ми можемо
пережити спільні емоції, порадіти досягнутим цілям, виконаним завданням,
новим знайомствам і зміцненню «старих» зв’язків, які витримали випробування
непростими умовами.
Ми усвідомлюємо, що в такому складі можемо більше не зустрітися. Але віримо,
що кожна людина, яку ми зустрічаємо в житті, залишає в нас слід. Ті, кого ми
зустріли «на півдорозі» — між Новою Суллю та Івано-Франківськом, саме тут, в
Охотниці — залишили в нас відбитки своїх емоцій, добрих вчинків, думок і ідей.
Ми будемо сумувати за спільними моментами. Можливо, навіть за дощем. Із
ностальгією колись переглянемо фотографії, згадаємо автобіографії, створені
дотиком, з такою ретельністю…
До зустрічі — за рік, десь, колись…
Щиро дякуємо пані Розалії та пану Станіславу Юрковським із пансіонату Jurkowski
та всьому персоналу — завдяки вам ми почувалися, як удома.
Також сердечно дякуємо керівництву Сільського осередку культури в Охотниці
Дольній — пані Моніці Яґєлі та пані Галині Яґєлі разом із працівниками — за
безкорисливу й щиру допомогу в організації виставок. Сподіваємось на подальшу
співпрацю!
